робити нездатним

1) робити нездатним (непридатним); виводити з ладу; калічити; знесилювати

2) юр. робити неправоздатним, позбавляти права

* * *

1) робити нездатним або непридатним; приводити в непридатність; виводити з ладу, калічити

2) юp. робити неправоздатним, позбавляти права

3) cпeц., обч. блокувати; замикати; забороняти; відключати

робити нездатним

* * *

1) робити нездатним (непридатним)

2) військ. виводити з ладу

3) юр. обмежувати у праві (дієздатності)

* * *

1) зробити нездатним, непридатним вiйcьк. виводити з ладу, позбавляти боєздатності

2) юp. позбавляти правоздатності або дієздатності

- disqualify a driver

1. n

1) череп'яний глечик (горщик)

2) черепок

3) розм. металевий горщик (чавун)

4) розм. сажа, кіптява

5) шкапа, стара коняка; стара вівця

6) каліка; знесилена людина

2. v

1) класти в череп'яний горщик

2) чорнити, забруднювати сажею

3) виснажувати (сили); руйнувати (здоров'я); робити непридатним для роботи

4) позбутися сили

5) заїздити (коня)

* * *

1) глиняний глечик або горщик

2) глиняний черепок

3) дiaл. ( металева) каструля

1) старий кінь, шкапа; стара вівця

2) каліка; руїна ( про людину)

3) таратайка ( old crock)

1) вимотувати ( сили); руйнувати ( здоров'я); робити нездатним, непридатним для роботи; знесилюватися

2) заїздити ( коня)

1) нестійка, линюча фарба

2) дiaл. сажа, кіптява

1) робити нездатним або непридатним; приводити в непридатність; виводити з ладу, калічити

2) юp. робити неправоздатним, позбавляти права

3) cпeц., обч. блокувати; замикати; забороняти; відключати

1) глиняний глечик або горщик

2) глиняний черепок

3) дiaл. ( металева) каструля

1) старий кінь, шкапа; стара вівця

2) каліка; руїна ( про людину)

3) таратайка ( old crock)

1) вимотувати ( сили); руйнувати ( здоров'я); робити нездатним, непридатним для роботи; знесилюватися

2) заїздити ( коня)

1) нестійка, линюча фарба

2) дiaл. сажа, кіптява

1) дискваліфікувати, позбавляти права

2) позбавляти можливості; робити непридатним (нездатним)

3) юр. поражати у правах

* * *

1) позбавляти права; дискваліфікувати (тж.; cпopт.)

2) позбавляти можливості; робити непридатним, нездатним; юp. позбавляти права, поражати в правах

1) викликати неприхильність (огиду)

2) настроювати, підбурювати (проти когось, чогось — towards, from)

3) робити непридатним (нездатним) (до — for)

4) спричиняти нездужання

* * *

1) викликати неприхильність, відразу; підбурювати, настроювати ( проти кого-небудь)

2) виводити з ладу

3) icт. викликати нездужання

1) позбавляти права; дискваліфікувати (тж.; cпopт.)

2) позбавляти можливості; робити непридатним, нездатним; юp. позбавляти права, поражати в правах

показать

1) показувати, показати, указувати, указати; (проявлять) виказувати, виказати, являти, явити, появляти, появити, виявляти, виявити, знак подавати, (о мн.) повиказувати, повиявляти и т. д. кого, що, на кого, на що. [Покажи палець, а він і руку просить. Появив себе нездатним до роботи. Подає жінці знак, що сердиться на неї]. -вать дорогу - показувати дорогу. -зать рукою (глазами) на что - показати (скинути) рукою (очима) на що. -зать пример - призвід показати (дати). [Сусідчин хлопець показав мені призвід красти]. -зать хороший пример - подати добрий приклад; показати добру дорогу. -вать вид - удавати, удати, в знаки давати, ознаку давати, дати. [Удав, ніби не розібрав. Удав, що заснув. Дівчата сходяться у гурт, дають ознаку, буцім кого переховують (Мирн.)]. А он и виду не -вает - а він і в знаки (і знаку) не дасть. -вать себя чем, каким - являти, явити себе чим, яким; (притворно) удавати, удати з себе що. [Він явив себе надзвичайно вражливим. Він удавав з себе знавця]. Не -вай людям слёз - не показуй людям сльози (Шевч.). Не -вай другим своих мыслей - не виявляй иншим своїх думок. -зать себя кому - показати себе; датися в знаки. [Я ще тобі себе покажу, знатимеш! Далися тобі в знаки]. -вать кого в наилучшем свете - виявляти, виявити кого в найкращому світлі. Ваши глаза -ют ваши чувства - ваші очі виявляють ваші почуття. Речь твоя -ет воспитанность - річ твоя являє виховання (Куліш). -зать выражением лица - виявити виразом обличчя; ознаймити лицем. -зывать кукиш - дулю давати (показувати, тикати, сукати), дати. -зывать язык - язика солопити. -зывать голое тело сквозь прорехи - тілом світити. Он к нам и носа (глаз) не -ет - він до нас і носа (очей) не появляє (являє), носа не потикає. И глаз не -вай - і очей (очу) не являй. Хоть бы глаза когда -зал - хоч-би очі коли появив. Ей его и не -вай - їй його ні на очі. И носа из избы не -вает - і носа з хати не витикає (не виткне). И носа к ним -зать нельзя - і носа до їх поткнути не можна. -вать пальцем на кого - пальцем витикати кого [Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають]. -вать на кого рукою - скидати на кого рукою. -зать чудо всему свету - явити чудо всьому світові. -зать свою силу - явити свою силу. -зать свои намерения - виявити свої заміри. -зывать печаль - виявляти (появляти) сум, журбу. -зать воочию - дати на явку, поставити в очу, показати в світ ока. [Покажемо в світ ока доблесть нашого люду (Куліш)]. -зать кому что (научить кого чему) - показати кому що; дати науку кому чим. [Покажіть мені раз, як робити, а вдруге я й сам зумію. Пани своїми усобицями давали науку, як своєї правди доказати (Куліш)];

2) (свидетельствовать) свідкувати, свідчити, посвідчати, посвідчити, виявляти, виявити на кого, доказувати, доказати, виказувати, виказати, доводити, довести на (проти) кого. [Свідки посвідчили, як була справа, мене й пущено на волю. Ніхто не виявив на його. Як-же мені доводити батькові проти дітей (Мирн.)]. Показываемый - показуваний, виказуваний, появляний, виявляний. Показанный - показаний; указаний; виказаний.

* * *

несов.; сов. - показ`ать

1) пока́зувати, показа́ти; ( являть) явля́ти, яви́ти; (проявлять, обнаруживать) виявля́ти, ви́явити, появля́ти, появи́ти

2) юр. пока́зувати, показа́ти; ( о свидетеле) сві́дчити, посві́дчити